Семінари, конференції, педради
|
Педагогічна рада
Акмеологічні аспекти розвитку особистостівчителя та учня в сучасних умовах.
Мета: удосконалювати шляхи відстежування професійного становлення педагога та учня під кутом оволодіння ним «акме» з метою досягнення все більш високих ступенів розвитку. Щоб мати всі підстави для творчості, потрібно, щоб саме ваше життя було змістовним. Генріх Ібсен. - Як досягти успіху? - Доганяти тих, хто попереду, і не чекати тих, хто позаду
Арістотель 1. Акмеологічні аспекти розвитку особистості вчителя та учня в школі (доповідь з використанням презентації PowerPoint) І. Теоретична частина «Думки з приводу… ». «А Ваша думка?» 1. Суть поняття акмеології як науки. 2. Що ми розуміємо під акмеологічною компетентністю? Фактори компетентністного підходу. 3. Учительські компетентності. 4. Предмети шкільної акмеології. Завдання шкільної акмеології. 5. Характеристики результативності роботи вчителя 6. Професійні рівні за Є.В.Коротєєвою 7. Самоосвіта та її передумови 8. Зміст і форми роботи наставника з молодим учителем 9. Розвиток творчого потенціалу вчителів та учнів ІІ. Практична частина 1. Відвідування та аналіз: - відкритих уроків - педагогічного тренінгу на тему: «Я крокую до майстерності». 2. Презентація плану самоосвіти вчителя, акмеологічної моделі педагога, моделі акмеологічної школи. Пропонована література 1.Журнали: Управління школою №5 2003 р., №№12, 13, 32 2004 р.,№№31, 35-36 2005 р., №19 2006 р Директор школи №№1, 2, 4, 38, 39 2006 р. Завуч №10 2004 р., №8,10 2008 Рідна школа №12 2002 р., №6 2003 р. 2.Газети: Управління освітою №17 2006 р. Освіта №9 2003 р 3.Аспекти управлінської діяльності в школі. Ч.1-2. Бібліотека «Шкільного світу», Київ, 2003 р 4.В.В.Гуменюк, І.А.Наумчук Науково-методична робота з педагогічними кадрами. Хмельницький, 2005 р 5.Гордон Драйден, Джаннетт Вос. Революція в навчанні. Львів, «Літопис», 2005 р. 6. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – К., 2001 р 7. Словник іншомовних слів/За ред.. О.С.Мельничука. –К., 1977. 8. Малахов В.А. Етика: курс лекцій: Навч. Посібник. –К.: Либідь, 1996 р. План підготовкидо педагогічної ради 1. Створити ініціативну групу з підготовки і проведення педради Дирекція школи, заступник директора з НВР 2. Оформити виставку з основного питання Заступник директора з НВР, бібліотекар 3. Скласти графік взаємо відвідування уроків Заступник директора з НВР 4. Здійснити анкетування вчителів Заступник директора з НВР 5. Розробити перелік питань, які потребують вивчення й висвітлення у виступах на педраді Дирекція школи, члени творчої групи 6. Вивчити стан навчально-виховної діяльності вчителів з питання: Творчий розвиток особистості вчителя та учня. Члени ініціативної групи 7. Підготувати повідомлення: Акмеологічні аспекти розвитку особистості вчителя та учня в ЗОШ Доповідач заступник директора з НВР 8. Підготувати проект рішення педагогічної ради Члени ініціативної групи 9. Розглянути питання про готовність до проведення засідання педагогічної ради в присутності директора Директор Анкетадля оцінювання вчителемрівня своєї професійної діяльності 1.Чи пов'язані ваші труднощі з недостатнім знанням психології дитини? Так ні
2.Чи пов'язані ваші труднощі з недостатнім оволодінням методикою викладання? Так ні
3.Чи складно вам створювати проблемні ситуації у процесі навчання? Так ні
4.Чи часто ви використовуєте дослідницькі методи навчання? Так ні
5. Чи часто ви використовуєте наукові факти таким чином, що це сприяє розвитку мислення учнів? Так ні
6.Чи складно вам організовувати на уроці дискусію? Так ні
7.Чи використовуєте ви міждисциплінарний підхід у процесі навчання? Так ні
8.Чи завжди вам вдається готувати завдання різного рівня складності? Так ні
9.Чи завжди ви можете визначити, наскільки складним буде для учнів конкретне завдання? Так ні
10.Чи завжди ви вдало обираєте метод навчання? Так ні
11.Чи можете ви оцінити, що вам найкраще вдалося на уроці? Так ні
14.Чи завжди ви можете оцінити недоліки уроків, які відвідуєте? Так ні
Карта особистісного зростання педагога Навчальний рік Прізвище, ім'я, по батькові педагога Предмет Науково-методична тема, проблема Скільки років працює над темою Самооцінка професійної підготовка (за 12-бальною шкалою): — знання змісту предмета — планування діяльності — методика викладання — знання педагогіки — знання психології Виступи і доповіді: — з теоретичних питань — з досвіду роботи Участь у загальношкільних методичних заходах Відвідування відкритих уроків, виховних заходів Вивчення передового педагогічного досвіду Участь у роботі методичного об'єднання Громадська діяльність Результати роботи: — результати атестації — участь учнів в олімпіадах, конкурсах — науково-дослідницька робота Доповідь АКМЕОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ ТА УЧНЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ Перед тим, як розпочати свій виступ, я хочу звернутись до вас, шановні колеги, з запитанням: "Про що думає риба, коли йде на нерест?" Високий професіоналізм і творча майстерність спеціаліста – один із найважливіших людських ресурсів, який стає фактором розв’язання нагальних глобально-кризових проблем. У цьому соціокультурному аспекті особливого значення набуває нова інтегративно-комплексна наука акмеологія, що в перекладі з грецької означає "вершина, розквіт". Адже саме вона вивчає закономірності й технології розвитку патріотизму, професіоналізму, творчості як акмеформ оптимального співіснування різних видів професійної діяльності. Акмеологія творчості - один з провідних напрямів розвитку акмеологїї шкільного навчання. В даному напрямку творчість слід розглядати як акмеологічну категорію, вияв високого рівня творчих здібностей людини й мотивації її життєдіяльності та досягнень. Акмеологія творчості вивчає вершини самореалізації творчого потенціалу вчителя й учня, розробляє способи формування акмеологічного середовища в навчальному закладі й педагогічні технології розвитку творчості в навчальній та позакласній діяльності. Визнання педагога ключовою фігурою оновлення освіти змушує серйозно замислитись над тими аспектами її управління, які працюють на піднесення особистості педагога, його професіоналізму. До таких аспектів насамперед необхідно віднести науково-методичну роботу в системі післядипломної педагогічної освіти. Пріоритетними завданнями науково-методичної роботи як структурної ланки післядипломної освіти педагогічних працівників є: • трансформація наукових ідей у педагогічну практику; • впровадження сучасних особистісно орієнтованих методів і форм організації освітнього процесу, інформаційних технологій; відновлення пріоритетів виховання; • системний моніторинг змісту, форм і методів освіти та її результативності; • науково-методичне забезпечення розвитку освітніх установ і закладів; • аналіз та розробка сучасних концепцій, навчальних програм, посібників, підручників (включаючи альтернативні), сприяння створенню умов для реалізації варіативної частини навчальних планів, поглибленого вивчення предметів, профільного навчання з урахуванням потреб регіонів; • вивчення, узагальнення, поширення перспективного педагогічного досвіду, методична інструментовка матеріалів виставок педагогічних ідей і знахідок; • Сприяння соціалізації педагогів і учнів в умовах інформаційного суспільства; • Створення оптимальної системи інформаційного забезпечення та інформаційно-аналітичного обслуговування навчально-виховного процесу та управління ним. На виконання цих завдань спрямоване оновлення структури методичної роботи, Структура методичної роботи ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 адже методична робота – це заснована на досягненнях науки і ППД система аналітичної, організаційної, діагностичної, пошукової, дослідницької, науково-практичної, інформаційної діяльності з підвищення наукового та загальнокультурного рівня педагогічних працівників, удосконалення їхньої професійної компетентності та підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Структурою методичної роботи в школі передбачені різні інноваційні форми та методи роботи з педагогічним колективом, спрямовані на підвищення їх професійного та методичного рівнів. Домінуючою формою методичної роботи залишаються методичні об’єднання предметних кафедр. З метою поширення кращого педагогічного досвіду, забезпечення результативності навчально-виховного процесу, відповідно до напрямків діяльності педколективу організувати роботу таких угруповань: 1. Клуб творчо працюючих вчителів "Шлях до майстерності". 2. Школа молодого педагога 3. Творчі групи. 1) Дослідно-експериментальна робота зі створення творчого освітньо-виховного середовища в закладі. 2) Педагогічна майстерня ”Практична валеологія” Комплекс релаксаційних вправ на уроках підвищеної періодизації. Комплекс вправ дихальної гімнастики на початку занять. 3) Тимчасова творча група по підготовці до педагогічної ради. 4. Психолого-педагогічний клуб «Усвідомлення педагогом себе, своєї діяльності в системі освіти як шлях особистісного і професійного зростання». 5. Фокусна група "Формування самоосвітньої компетенції учнів початкової школи" 6. Опорна школа ”Вимоги до сучасного уроку та його аналіз” 7. Педагогічна майстерня ”Психологічна та педагогічна підготовка старшокласників до ЗНО” 8. Семінар-практикум ”Наступність навчально-виховного процесу між початковою і середньою ланками навчання” 9. Педагогічні консиліуми: 1) 5-тий клас. Тема: Створення оптимальних умов для взаємної адаптації вчителя та учнів під час переходу з 4-го в 5-й клас 2) 10-тий клас Тема: Створення умов для самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення та самовиховання в учнівському колективі 12. Школа комп’ютерної грамотності для вчителів. 13. Консультаційно-методичний центр - Служба особистісно-зорієнтованої творчої педагогіки - Інформаційна служба ( на базі шкільної бібліотеки) - Служба по формуванню в школярів умінь і навичок самостійної навчальної праці, стимулювання самостійної роботи учнів, уміння аналізувати, узагальнювати, порівнювати, робити висновки. Зразком носія високих життєвих смислів повинен бути, насамперед, вчитель. Психологи стверджують, що тільки особистість може виховати особистість. Основою такого виховання міжособистісне спілкування вчителя і учня, але проведені психологом школи Наталією Миколаївною дослідження показали, що серед можливих факторів, які впливають на розвиток творчих здібностей учнів на першому і другому місці виявляється вплив батьків або власний досвід, а спілкування з вчителями стійко посідає одне з останніх місць. Чому це відбувається? Сьогодні вчитель, як і раніше залишається носієм високих життєвих смислів, однак кризовий стан суспільства впливає на їхню реалізацію в навчально-виховному процесі і на визначення вершин в особистісному й професійному розвитку (акме). Які ж вимоги висуває громадськість до особистості педагога? Головною вимогою сьогодні є тенденція до гуманізації педагогічної діяльності в умінні педагога здійснювати особистісно орієнтоване навчання, яке задовольняє освітні вимоги учнів, у його здібності здійснювати соціальний, правовий захист і підтримку своїх вихованців. Отже, провідна роль в професійному становленні педагога належить особистості самого педагога. Культурно-педагогічна атмосфера та психологічний клімат, який існує в освітньому закладі є головними факторами, що спонукають кожного педагога до розвитку професійної компетентності і професійного саморозвитку. Як же стати педагогом – фахівцем в умовах розвитку сучасного суспільства? Одні твердять – потрібен талант, інші – досвід. На мою думку, не слід чекати закінчення вищого навчального закладу, а саме в студентські роки набувати професіоналізму, потрібна щоденна і наполеглива праця над розвитком своїх здібностей до педагогічної діяльності, формуванням професійної позиції, вихованням уміння спілкуватися з людьми у процесі органічної взаємодії розв’язувати завдання навчання та виховання. Виховання особистості майбутнього педагога залежить від педагогічного товариства та оточуючого середовища. Слід зазначити, що успішність молодого педагога неможлива без ефективної взаємодії між ним і його наставником. В особі наставника, в першу чергу, ми вбачаємо адміністрацію школи, в обов’язки якої входить: інформація про заклад, традиції колективу, Статут та правила шкільного розпорядку. Разом з тим, директор школи повинен ознайомитися із резюме молодого педагога, де вказані його нахили, бажання, інтереси. Вже з цієї зустрічі можна зробити висновок якої допомоги потребує кожен молодий педагог. Існує три етапи адаптації молодого спеціаліста. В школі слід розробити спеціальний ритуал зустрічі молодих вчителів. У нашій школі вже стало традицією на першому засідання педагогічної ради вручати молодим педагогам трудові книжки, бібліотечки методичної літератури, а ще Пам’ятку молодому вчителеві Пам’ятка молодому вчителеві 1. Вивчай можливості кожного майбутнього вихованця. 2. Вступаючи в контакт з дітьми, не варто будувати зверхні взаємини з ними 3. Частіше усміхайся. 4. Плануючи свої перші уроки подумай: - як учні повинні поводитися на уроці - які види робіт будуть використані й виконані учнями на уроц 5. Важливе завдання вчителя – передбачити ситуації, які виникатимуть на уроці. 6. Вчитися вислуховувати учнів до кінця навіть тоді, коли на твою думку вони помиляються або в тебе обмаль часу 7. Пам’ятай: основне призначення оцінки – правильно визначити результати навчання учнів, динаміку зміни успішності 8. Без вимог педагога неможлива організація навчальної та суспільно-корисної діяльності учнів 9. Наполегливо здобувай навички самоаналізу 10. Глибоко аналізуй весь комплекс як своєї навчально-педагогічної діяльності, так і діяльності своїх колег оцінювати різноманітні аспекти шкільного життя, здійснювати творчий пошук шляхів подолання труднощів у спілкуванні. Після чого розпочинається кропітка наполеглива праця молодого вчителя та його наставника. А від наставника залежить ой як багато. Він і підтримає молодого фахівця, допоможе знайти правильне рішення у складних ситуаціях, повірити у власні сили. Молодий спеціаліст працює за складеним індивідуальним планом роботи стажиста, ретельно дотримуючись всіх його розділів. Ми вже говорили, що завдання удосконалення професійної компетентності педагогічних працівників вирішується через систему педагогічної діяльності. У створенні особистісно орієнтованої системи професійного зростання вагому роль відіграє організація самоосвітньої діяльності. Таким чином, у кожного педагога з'являється можливість прогнозувати та моделювати особистий розвиток, забезпечуючи безперервне професійне зростання. Саме самоосвіта і є тим безперервним процесом саморозвитку та самовдосконалення педагогів, основною формою підвищення професійної педагогічної компетентності, яка складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи. Самоосвіта – це усвідомлений рух від "Я - реальне" "Я - ідеальне" "Я - сформоване" Існує об’єктивний ланцюжок, що відображає взаємозв’язки між окремими ланками Районний методкабінет Районне методоб’єднання Школа Керівник Предметна кафедра Учитель Учень З цього ми бачимо, що успіх методичної роботи залежить від усіх ланок ланцюжка та, насамперед, від учителя Самоосвіта здійснюється індивідуально або інституційно. Суто індивідуально її може виконувати високорозвинена особистість, діяльність якої продуктивна і творча. За Бухловою ми розглядаємо самоосвітню діяльність як сукупність декількох "само". Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно удосконалюється професійна майстерність вчителя і, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег "Творчість – це виживання" – вказує Роджерс. Таким чином, творчо працюючий педагог сам створює свій особистий імідж. Орієнтуючись на пріоритетність акмеології – нового інтегративного напрямку в системі кваліфікації педагогічних працівників, ми розробили акмеологічну модель педагога, де органічно поєднані чотири складові: Мета акмеологічної моделі педагога – розвиток особистості педагога, його концептуального "Я", розуміння соціокультурної й освітньої ситуації, усвідомлення себе, як особистості в першу чергу, а пізніше як спеціаліста професіонала. В змісті цієї моделі мов би поєднано три головні феномени: Людина Освітнє середовище Педагог Ми наближаємось до висвітлення питання: то ж від кого залежить успішне навчання, творчість та пізнавальні здібності учнів? У процесі соціалізації виховання та розвитку особистості дитини важлива роль відводиться педагогу, який впливає на учнів у процесі педагогічного спілкування та діяльності. Професійну компетентність педагога ми визначаємо як сукупність особистісних якостей, знань, умінь, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності. Творчі професійні педагоги є у нашому закладі. Про це свідчить результати педагогічної атестації. Кожний учнівський колектив нашого закладу можна назвати майстернею творчості. Проводяться уроки добра і краси, олімпіади творчих особистостей, парад добрих справ, вечори творчого натхнення та інші свята. Учні школи беруть активну участь у всіх районних та обласних конкурсах учнівської творчості. У чому ж різниця між гарним і великим учителем? Гарний учитель розвиває здатності учня до межі, великий учитель відразу бачить цю межу Теоретична частина Суть, поняття акмеології як науки Акмеологія (від давньогрецького «акме» — вершина, вістря, вища ступінь чогось) — наука про людину, яка вивчає факти і закономірності, механізми і способи розвитку людини на етапі її зрілості, включаючи професійну самосвідомість, самотворення, самоудосконалення і саморегуляцію особистості. В.Бехтєрєв, Н.Рибніков, Б. Ананьєв Акмеологія як наука містить нові можливості розгляду професійного становлення спеціаліста під кутом оволодіння ним «акме» — умов досягнення все більш високих ступенів розвитку. Що ми розуміємо під акмеологічною компетентністю. А. К. Маркова пише: «Під акмеологічною компетентністю ми розуміємо інтегральну готовність і здатність зрілої особистості будувати свій поступовий психічний та професійний розвиток із постійним ускладненням задач і зростанням рівня досягнень, котрі найбільш повно реалізують психологічні ресурси, які має людина». Акмеологічна компетентність, як і будь-яка інша компетентність, включає знання, уміння, якості особистості, а саме: • акмеологічні знання, тобто обізнаність, поінформованість про те, які досягнення можливі у сфері психічного, професійного розвитку, їх рівні, варіанти; • акмеологічні уміння — прийоми, способи, технології досягнень у сфері психічного розвитку та професійній сфері, прийоми розрізнення, оцінювання різних видів акме • акмеологічні якості особистості, які забезпечують рух людини до намічених досягнень; до цих особистих якостей ми відносимо перш за все акме-мотивацію та акме-здібності Акме-мотивація — це спрямованість достатньо зрілої особистості на розв'язання акмеологічних задач психічного й професійного розвитку, а також на забезпечення його поступового характеру... Акме-здібності — це індивідуально-психологічні властивості особистості, які забезпечують підтримку поступального висхідного вектора психічного та професійного розвитку, включають здатність будувати варіанти акмеограм свого розвитку, обирати та реалізовувати прийоми та технології переходу з одного рівня професіоналізму на інший, більш високий рівень, здатність долати перепони на шляху досягнення акме А. К. Маркова відносить акмеологічну компетентність до складу професійної компетентності. Акмеологічна компетентність керівника освітнього закладу має й інший бік: йому потрібно розвивати акмеологічну компетентність учителів та учнів, стимулювати мотивацію до високих досягнень. Фактори компетентністного підходу Н.В.Кузьмина та О.О.Деркач основними акмеологічними механізмами досягнення акме в різних сферах життєдіяльності вважають саморозвиток, самовдосконалення, самоосвіту, самоконтроль. Щоб цей механізм почав діяти, необхідним є повний комплекс об'єктивних і суб'єктивних факторів. До об'єктивних факторів належать: • умови життя, навчання, праці; • стан здоров'я; • прилучення до досягнень науки та культури; • оволодіння професією або декількома професіями; • головне — забезпечення потреби суспільства в його знаннях та уміннях. До суб'єктивних факторів та умов відносять перш за все мотиви або потреби досягнення, тобто внутрішні, відносно сталі прагнення людини до успіхів у різних видих діяльності. О. М. Зубова до цих психологічних факторів додає ще й акмеологічні здібності. Учительські компетентності Методична компетентність включає володіння різноманітними методами навчання, знання дидактичних методів, прийомів і вміння застосовувати їх у процесі навчання, знання психологічних механізмів засвоєння знань і вмінь у процесі навчання. С.Рягін підкреслює важливі компоненти методичної компетентності: мобільність знань (постійне відновлення знань для успішного рішення завдань тепер і в даних умовах), гнучкість методу (застосування того або іншого методу в залежності від умов), критичність мислення (творче, нестандартне мислення), відповідальність за дії Науковий підхід до методичної компетентності спирається на надбання педагогіки та психології і передусім практичні рекомендації щодо забезпечення всебічного розвитку особистості. Неможливо на професійному рівні забезпечити високу якість навчально-виховного процесу, не розібравшись у теоретичній і практичній цінності дидактичних систем Ельконіна, Скаткіна, Лернера, Занкова, Бабанського та інших. Спеціальної підготовки потребує впровадження методичних рекомендацій педагогічної спадщини еллінських народів і кращого світового досвіду. Психолого-педагогічна компетентність припускає володіння педагогічною діагностикою, уміння будувати педагогічно доцільні взаємини з тими, хто навчається, здійснювати Індивідуальну роботу на основі результатів педагогічної діагностики; знання вікової психології, психології міжособистісного та педагогічного спілкування; вміння пробуджувати й розвивати в тих, хто навчається, стійкий інтерес до обраного фаху, до предмета, що викладається. О.Савченко підкреслює значення фундаментальності психолого-педагогічної підготовки педагога. Перехід його від нормативно-навчальної до діагностичної, соціальної, корекційної функцій. Психолого-педагогічна компетентність учителя містить у собі: ■ поінформованість учителя про індивідуальні особливості кожного учня, його здібності, сильні сторони волі та характеру, достоїнства та недоліки попередньої підготовки, що виявляється в прийнятті продуктивних стратегій індивідуального підходу в роботі з ним; поінформованість у галузі процесів спілкування, що відбуваються в групах, з якими вчитель працює, процесів, що відбуваються всередині груп, як між учнями, так і між учителем і групами, вчителем і учнями, знання того, якою мірою процеси спілкування сприяють або перешкоджають досягненню бажаних педагогічних результатів; ■ поінформованість вчителя в оптимальному виборі методів навчання, про можливості професійного самовдосконалення, а також про сильні й слабкі сторони своєї власної особистості та її діяльності й про те, що і як потрібно зробити по відношенню до себе, щоб підвищити якість своєї роботи. Вища професійна освіта перед майбутніми учителями висуває наступні вимоги з дисциплін психолого-педагогічної підготовки: ■ володіння системою знань про сферу освіти, сутність, зміст і структуру освітніх процесів; про історію та сучасні тенденції розвитку психолого-педагогічних концепцій і предметних методик; про людину як суб'єкт освітнього процесу, її вікові, індивідуальні особливості, соціальні чинники розвитку; про закономірної) і психічного розміну, чинники, що сприяють особистісному росту, напрямки саморозвитку й самовиховання особистості; знання особливостей дітей із відхиленнями в розвитку; володіння системою знань про закономірності спілкування і засоби керування індивідом і групою, уміннями педагогічного спілкування; дотримання прав і свобод учнів, уміння здійснювати соціальну допомогу та підтримку учнів; володіння системою знань про закономірності цілісного педагогічного процесу, про сучасні психолого-педагогічні технології; володіння технологіями розвивального навчання; Я уміння організації позашкільної діяльності учнів; Я володіння основними психолого-педагогічними прийомами застосування комп'ютерної техніки в освітньому процесі; уміння організувати освітній процес у різноманітних соціокультурних умовах; володіння уміннями психолого-педагогічної діагностики; володіння уміннями проектування, реалізації, оцінювання та корекції освітнього процесу; володіння основами розробки навчально-програмної документації й уміння використовувати її для формування змісту навчання; знання системи освітніх установ і основи управління ними; знання основи організації дослідно-експериментальної і дослідницької роботи у сфері освіти; володіння знаннями про систему навчання з предмета за фахом, історії її становлення; уміння застосовувати на практиці сучасні методи, прийоми, форми і засоби навчання з предмета, аналізувати й узагальнювати передовий педагогічний досвід. Диференційно-психологічна компетентність включає вміння виявляти особистісні особливості, настанови та спрямованість учнів, визначати і враховувати емоційний стан людей; уміння грамотно будувати взаємовідносини з керівниками, колегами, школярами. Аутопсихологічна компетентність — це вміння усвідомлювати рівень власної діяльності, своїх спроможностей; знання про засоби професійного самовдосконалення; уміння бачити причини недоліків у своїй роботі, у собі; бажання самовдосконалення. Предмет шкільної акмеології. Предметом шкільної акмеології є: • соціально зрілий випускник, готовий до самовизначення; • взаємодія суб'єктів педагогічного процесу в цілісній системі освіти, саморозвиток суб'єктів педагогічного процесу засобами освітньої діяльності в школах нового типу, що забезпечують підвищений рівень освіти. Н.Кузьміна пише: «Предметом акмеолопї є дослідження залежності між рівнем результатів діяльності, з одного боку, та способом розв'язання завдань - з іншого, а також встановлення факторів (суб'єктивних, об'єктивних і суб'єктивно-об'єктивних ), що забезпечують певний рівень результатів». Отже, вчені розглядають акмеологію як інтегральну науково-практичну дисципліну, що дає змогу досліджувати і проектувати досягнення професійної та особистісної вершини («акме») людини. Актуальність виникнення шкільної акмеології обумовлена 1) новою парадигмою освіти, орієнтованої на досягнення кожною дитиною вершин свого індивідуального розвитку, що потребує вивчення умов і факторів, які забезпечують це досягнення; 2) появою шкіл нового типу з підвищеним рівнем освіти, що створюють базу для вивчення вершин розвитку школярів; 3) необхідністю аналізу передумов майбутнього професіоналізму випускників школи, мотивації вибору професії, змісту підготовки учнів у профільних класах, наступності з ВНЗ; 4) необхідністю інтеграції знань із педагогіки, психології, валеології, фізіології, генетики людини та філософії освіти в процесі конструювання й функціонування педагогічних систем; 5) важливістю забезпечення успіху, а також мотивації досягнення успіху, мотивації активної життєдіяльності для повноцінного розвитку людини та її соціалізації в сучасному суспільстві. Завдання шкільної акмеології. Завданнями шкільної акмеології є: • дослідження залежності між рівнями досягнутих результатів діяльності та способами розв'язання завдань, виявлення факторів, що забезпечують певний результат індивідуального розвитку вчителя та учня; • моделювання педагогічних систем і стратегій для досягнення вершин індивідуальної, групової та колективної навчально-пізнавальної діяльності учнів і професійної діяльності вчителів, їхньої творчості; • дослідження розвитку людини на всіх рівнях навчання в школі. Для шкільної акмеології провідними є ті категорії та наукові поняття, що відбивають якісні характеристики розвитку людини й освітніх систем: зрілість (шкільна, соціальна, особистісна, вікова, професійна), професіоналізм, успіх, досягнення, висока мотивація досягнень, інтеграція, продуктивність тощо. |
- Вивчити й узагальнити до 20.12.2011 р. стан формування позитивних мотивів акмеологічної та навчальної діяльності учнів 5-11 класів і заслухати на нараді при директорові
- Учителям – предметникам:
- Заступнику директора з виховної роботи:
