Сторінка психолога
Види діяльності школярів: репродуктивна та продуктивна
Психологія, не відкидаючи генетичної схильності як потенціальної тенденції, виходить з того, що духовні якості людини формуються у їх діяльності. Цей основоположний принцип поширюється і на педагогіку, оскільки остання на основі пізнаних закономірностей будує практичні моделі формування учня. Іншими словами, набуття учнями нових знань, умінь можливі лише в процесі діяльності її самої. Щоб ефективно конструювати, організовувати та керувати діяльністю учнів, необхідно мати уявлення про її розвиток та виникнення, компоненти та їх функції. З погляду фізіології, учіння – це процес пізнавальної діяльності, яка має в своїй основі фізіологічні процеси, описані асоціативно-рефлекторною теорією. Психолого-педагогічний підхід визначає учня як один із видів пізнання. А з погляду дидактики, учіння – це організована вчителем цілеспрямована, самокерована відтворювально-перетворювальна діяльність з оволодінням знаннями, способами їх отримання, переробки та застосування. Те, що учіння розглядають, з одного боку, як вид діяльності, а, з іншого, як один із видів пізнання, призвело до застосування в педагогічній літературі великої кількості термінів для її позначення. Пізнавальна діяльність, навчальна діяльність, навчальна робота, прийоми навчальної діяльності, способи розумової діяльності, навчально-пізнавальна діяльність, творча пізнавальна діяльність – ось не повний їх перелік. У зв’язку з тим, що більшість дослідників оперує поняттям “навчально-пізнавальна діяльність”, а дидактика наполягає, щоб в основі навчально-виховного процесу лежала саме навчально-пізнавальна діяльність, є необхідність визначитися, який зміст вкладати в це поняття. Пізнавальна діяльність ширша, ніж розумова. Мислення виступає як механізм пізнавальної діяльності. Можна мислити не пізнаючи, але пізнавати не мислячи неможливо. До пізнавальної діяльності належать мислення, увага, пам’ять, воля та ставлення до довкілля. Одні вчені вважають. Що учіння – це процес засвоєння знань, умінь та навичок, і тому будь-яка діяльність учнів щодо їх оволодіння або засвоєння є навчально-пізнавальною. На відміну від них, Б.Ельконін та В.Давидов підкреслюють, що не будь-яка діяльність учнів щодо їх оволодіння або засвоєння є навчально-пізнавальною. Для цього діяльність учнів має бути цілеспрямованою на отримання внутрішніх, а не зовнішніх результатів, на досягнення теоретичного рівня мислення. Ю.Машбиць зазначає, що “перші паростки навчальної діяльності з’являються лише тоді, коли дитина переходить від простого копіювання заданих дій до їх виконання через призму цілепокладання, досить часто не зовсім усвідомленого”. Отже, крім ознак, притаманних учінню як діяльності (прагнення до оволодіння знаннями, вміннями та навичками) навчально-пізнавальну діяльність мають супроводжувати, як мінімум, наступні риси: ü Не тільки засвоєння та використання знань, умінь та навичок, а й свідомо заплановані учнями зміни себе як суб’єкта пізнавальної діяльності; ü Свідоме і достатнє володіння прийомами пізнавальної діяльності; ü Особлива увага до засвоєння способів розумових дій повинна вивести учнів на теоретичний рівень мислення; ü Наявність усіх етапів пізнання та забезпечення їх відповідними способами діяльності; За способом отримання та використання інформації визначають два види діяльності: репродуктивну та продуктивну (творчу). Вид діяльності визначає мета, ситуація та характер дій, в основі яких лежить тип мислення. Репродуктивна діяльність характеризується тим, що матеріал подано в готовому вигляді, його використовують у типових ситуаціях. Ця діяльність має на меті засвоєння готових знань та способів дії у певних ситуаціях. Основними розумовими діями тут виступають сприйняття, засвоєння, запам’ятовування та відтворення знань, поданих учнем у готовому вигляді. Відтворення може відбуватись або як копіювання або як вільний переказ. Це не міняє суті репродуктивної діяльності – вона не створює нового продукту (ні знань, ні способів діяльності). Продуктивна діяльність призводить до генерування нових знань і способів діяльності, яких учень не отримав у готовому вигляді. У способах виокремити основні ознаки продуктивної діяльності саме це є найбільш характерним її показником. Наприклад, Б.Ю.Коратяєв називає три ознаки творчої діяльності: самостійність, пошук і перебирання можливих варіантів досягнення мети та створення нового продукту. Але самостійність і активність є характеристиками не лише продуктивної, а й репродуктивної діяльності, а перебирання відомих способів діяльності без створення нового продукту навряд можна вважати продуктивною діяльністю. В навчально-пізнавальній діяльності учнів присутні й перелічені види діяльності. Б.Коратяєв виокремив три закономірності їх співвідношень: 1. Репродуктивна та продуктивна діяльність співвідносяться як два елементи єдиного цілого: репродукція виступає як підготовча фаза, а творча діяльність – як основна; 2. Ці типи діяльності співвідносяться в кожній ланці: у першій ланці метою виступає репродукція, а як елемент творчість, у другій ланці – навпаки; 3. Обидва типи співвідносяться діалектично-динамічно. Переходячи один у другий. Отже, в навчально-пізнавальній діяльності учнів мають бути присутні обидва типи діяльності. Важливою педагогічною проблемою в даному разі є необхідність визначення: які елементи змісту учні повинні засвоювати репродуктивно, а які мають бути основою для організації пізнавальної діяльності учнів. На відміну від інших видів життєдіяльності учня є підготовкою до неї. Тому в організації навчально-пізнавальної діяльності між репродуктивною і продуктивною діяльністю учнів дидактично доцільно виокремити проміжний вид діяльності. Його основною дидактичною метою має стати навчання учнів процедур творчої діяльності. В організації творчої навчально-пізнавальної діяльності школярів слід враховувати такі фактори: відповідність засобів та методів навчання етапам навчально-пізнавальної діяльності; особливості домашніх завдань. У зв’язку з характерною ознакою творчості – варіантністю підходів, способів діяльності, думок, оцінок, вражень тощо – зазначені фактори мають певну специфіку. У сприйманні навчального матеріалу важливою є мотиваційна сторона. Залежно від того, чи наявна в учня потреба сприймати те, про що говориться чи демонструється на занятті, чи присутній пізнавальний інтерес до предмета, різні будуть і результати сприйняття. Сприймання навчального матеріалу залежить також від особливостей цього процесу в учнів певної вікової групи. Так, у молодших підлітків сприймання малодиференційоване, йому властива слабкість поглибленого, організованого і цілеспрямованого аналізу. Учні цієї вікової групи у навчальному матеріалі часто виділяють незначні деталі, проте їм властива висока емоційність, яскравість сприймання. Виходячи із вікових особливостей сприймання молодших підлітків та завдань формування творчих здібностей, на цьому етапі доцільні методи самостійної роботи: читання, слухання, перегляд джерел інформації. Література. 1. Дидактика современной школы./ Под ред. В.О.Онищука – С.34-35 2. Беспалько В.П. Слагаемые педагогические технологии.– М: Педагогика, 1989. – С.7. 3. Беспалько В.П. Слагаемые педагогические технологии.– М: Педагогика, 1989. – С. 130 4. Каган М.С. Человеческая деятельность. – М.,1974.–С.175-176
